Інтерв’ю з військовим Антон, 25 років, Військовий, на полі бою знаходиться 1 рік. Прийняв наступ ворога одним із перших.

У цілях безпеки справжнє фото Військового не оприлюднюємо (фото з slovoidilo.ua)

Що стало для вас мотивацією піти захищати свою країну?

Антон:  Мотивацією була мрія бути десантником, жага доказати самому собі, що можу краще і більше. Захищати країну, людей України, нашу свободу спонукала проста думка: «Якщо я та подібні до мене не підемо тоді хто? Хто захистить моїх рідних і близьких, хто захистить  дітей, жінок , дідусів і бабусь?»

У моєму роду військ є гасло: «Завжди перші!» І ми йому слідуємо!

  • Що стало для вас переломним моментом, під час війни?

Антон: Побачене на полі бою, глибоко вражає як не цінують люди життя одне одного.

  • Як ви вважаєте, чим студенти можуть допомагати військовим?

Антон: Студенти допоможуть нам, передусім, якщо будуть виконувати усі умови збереження життя, а ще, якщо будуть вивчати свою професію на усі 100%  і вийдуть фахівцями своєї справи. Україну треба буде розбудовувати і не аби як, а так, щоб потім не було соромно перед тими, хто загинув виборюючи Ваше право жити у незалежній країні можливостей!

  • Які професії студентства важливі для майбутнього України?

Антон: Важливі усі професії, кожна професія має бути.  На даний момент важливі не тільки військові, або лікарі.. «Це як ланцюг, витягни одну ланку – єдність зруйновано», тому кожна людина, що працює є важливою для України, для нашого сьогодення і нашого майбутнього.

  • На Вашу думку, що є важливим для перемоги?

Антон: Дрібниць не буває! Наша єдність – наша сила. Досвід наших зовнішніх партнерів – наш досвід. Майстерна робота військових, стратегії і тактики, зброя і техніка – інструмент перемоги. Кожен, хто допомагає ділом військовим і кожен, хто на своєму місті якісно виконує роботу. Ми усі робимо перемогу, просто кожен як може і вміє.

  • А що буде далі?

Антон: А далі буде життя! Жінки будуть шити красиві сукеньки, чоловіки бавити малечу, земля цвітом забуяє. Українці щасливі бо вільні. Я так бачу те, що буде далі…

 

Інтерв’ю проводила студентка  1 курсу Відокремленого структурного підрозділу «Оптико-механічний фаховий коледж Київського університету імені Т.Шевченка», спеціальність «Журналістика» Владислава Кондратович