Пошук

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ

Вшанування пам’яті загиблих у Другій світовій війні до Дня пам’яті та примирення.

Одеса

Морський бриз, вузькі єврейські дворики, своєрідний говір, багатонаціональність та відмінне почуття гумору – це все про неї, про Одесу-маму.
Наша група (ЕП-21), вирішила насолодитися колоритом неймовірної Одеси. Під час подорожі, нас супроводжувала казкова атмосфера і жага до пригод. Прибувши о 5-й годині ранку, ми відразу потягнулися до порту. Те, що це була не найкраща з ідей, стало зрозуміло, коли ми повністю промерзли до кісток. Аби зігритись, вся наша група відправилась на пошуки кав’ярень: відверто кажучи, цього добра в Одесі достатньо, лише ж ціни кусаються.
Надалі, наше перебування в Одесі можна охарактеризувати 2-ма екскурсіями: прогулянка підземними катакомбами та “Кримінальна Одеса”. Зокрема в катакомбах, кожен відчув себе партизаном або розбійником, як у ХІХ-ХХ ст., адже лише такий контингент людей користувався цими підземними лабіринтами.
Наступного дня на нас вже чекала інша Одеса, що сповнена аферами та бандитством. Тут ми познайомилися з такими “вельмишановними” особистостями як: Мішка Япончик, Котовський, Осип Шор, Роземблюм. Всі ці таємничі розповіді про одеських нальотчиків, допомогли цілком пізнати тодішнє життя міста.
По приїзду до Києва, аби дізнатися більше, я вирішила переглянути серіал “Життя та пригоди Міши Япончика”: тепер мені кортить повернутися та ще раз відвідати всі ті місця, де творилася історія одеських гангстерів.
Що я зрозуміла, так це те, що Одеса – місто свободи та власних звичаїв. Тут дуже легко заблукати (кажучи з власного досвіду) та “ненароком” загубити гаманець. З Вас легко можуть зробити дурня, а слово “шо” чутно на кожному кроці. Це місто далеке від ідеалу, але сюди хочеться повертатися, тут відчуваєш себе своїм – у цьому й вся Одеса.

Поп Сабіна ЕП-21

Музей історії медицини або Анатомічний театр.

В межах тижня природничих дисциплін та математики студенти групи БО-21 відвідали Музей історії медицини . 160 років тому в Києві на ділянці , яку виділив для забудови сам імператор Микола I, було збудовано приміщення Анатомічного театру, де нині розташувався Національний музей медицини України. В той час ця вулиця називалась Фундуклеєвською і кияни ,шуткуючи, називали її вулицею трьох театрів: театру Бергоньє ( нині Національний театр російської драми імені Лесі Українки), Міський (нині Національна опера України) і Анатомічний театр Київського університету св. Володимира, який був збудований як допоміжний навчальний заклад медичного факультету. Автор проекту – відомий архітектор Олександр Беретті , співавтор проекту Володимирського собору. Характерні риси будівлі Анатомічного театру – це яскравість архітектури та незвичайність склепінчастих стель підвалів. Тут неодноразово були на практиці студенти медичного факультету Київського університету св. Володимира і серед них був студент медфаку Михайло Булгаков. Тому не даремно він пригадував його в своїх творах , зокрема «Білій гвардії».
На сьогодні музей славиться своїми колекціями старовинних медичних інструментів XIX – XX ст., перших медичних підручників, документів видатних наукових відкриттів, зокрема перше в світі прижиттєве діагностування інфаркта міокарда, яке виконали в 1909 році київські лікарі Василь Образцов і Микола Стражеско. Стіни холу музею прикрашають портрети корифеєв медицини – Гіппократа, Парацельса, Пирогова. Музейна експозиція наповнена цілим комплексом діарам , натуральних інтер’єрів з фігурами відомих лікарів , які безпосередньо здійснюють лікування, операції та дослідження. Це ще більше збуджує уяву і переносить нас в ті часи, коли вперше була застосована анастезія, зароджувалась хірургія , створювались перші вакцини.
Завітайте до цієї архітектурної пам’ятки нашої столиці і Ви відчуєте подих історії!